Зимняя Винничина на высоте. Все для туриста. Украина туристическая

Парк Винницы с высоты птичьего полета «На высоте». At the height — Vinnitsa Park aerial view

Львівське підприємство майже повністю заміщує потребу в паливі власним біогазом

http://ecotown.com.ua/news/Lvivske-pidpryyemstvo-mayzhe-povnistyu-zamishchuye-potrebu-v-palyvi-vlasnym-biohazom/

ECOTOWN | 29.11.2017912

На львівському підприємстві працює єдиний за масштабом комплекс очисних споруд у Західній Україні, що застосовує біологічні методи очищення стічних вод. Завдяки цьому близько 70% потреби у блакитному паливі львівське підприємство «Компанія Ензим» уже заміщує власним біогазом, який вдається отримувати внаслідок очищення стоків на локальних очисних спорудах. У найближчих планах – повне його заміщення.

Інвестиції в екологію можуть бути економічно вигідними, переконані на підприємстві. Відтак, іще з початку 2000-х років, на території львівського дріжджового підприємства, заклали основу для реалізації майбутнього масштабного екопроекту – власних очисних споруд, які вже за кілька років почали приносити перші економічні «плоди».

Окрім очищення власних стоків та, відповідно, зменшення навантаження на міські очисні споруди, «Компанія Ензим» отримує альтернативне джерело енергії. «Ми продукуємо понад 7000 м3 біогазу за добу, це нам дозволяє заміщувати близько 70% природного газу. Відповідно ми споживаємо менше купленого газу, а користуємось власним біогазом, – пояснює інженер-еколог підприємства Юрій Тумашевич. – У нас є також когенераційна установка. Коли будемо повністю себе забезпечувати біогазом в якості тепла, ми будемо використовувати біогаз на когенераційній установці, тобто для отримання електроенергії з газу».

Підприємство інвестувало в цей екологічний проект близько 11,5 млн євро. І на цьому зупинятися тут не планують. Нещодавно «Компанія Ензим» проанонсувала, що в 2018 році має намір інвестувати в модернізацію очисних споруд ще близько 1,3 млн євро. На підприємстві вже розпочали тестування нового пілотного мембранного обладнання, а в разі успішності – закуплять робочу версію, чим ще більше поглиблять очищення стоків.

Комплекс, нагадаємо, складається з анаеробної та аеробної стадій очищення стоків. До слова, за масштабом це наче ще один завод, щоправда, екологічний, на території підприємства. Він працює цілодобово 365 днів на рік та обладнаний відповідно до світових технологій.

Як збільшити термін експлуатації сонячних електростанцій

http://ecotown.com.ua/news/YAk-zbilshyty-termin-ekspluatatsiyi-sonyachnykh-elektrostantsiy/

ECOTOWN | 29.11.2017799

Одним із ключових факторів скорочення витрат фотоелектричних систем є підвищення їх надійності та терміну служби фотовольтаїчних модулів та сонячних систем в цілому. Статистика показує, що ступінь деградації номінальної потужності для модулів моно- та полікристалічного кремнію складає 0,8 %/рік. Щоб підвищити надійність та термін служби СЕС, необхідно мати чітке розуміння всіх її особливостей.

Складовими фотоелектростанції є:

  • фотоелектричні модулі, які генерують постійний струм від сонячного світла;

  • інвертор для перетворення постійного струму у змінний;

  • кабелі;

  • монтажна система — металоконструкції, на яких закріплені сонячні панелі розташовані на даху, стінах будівлі, або ж на землі.

Що може призвести до передчасного виходу з ладу сонячної електростанції?

Фотоелектричні модулі

Сучасні сонячні панелі повинні витримувати різкі перепади температури та інші суворі погодні умови протягом тривалого часу не знижуючи своєї потужності. Більшість європейських та американських виробників фотоелектричних модулів пропонують 25-річний гарантійний термін, який передбачає, що продуктивність панелей за цей період не знизиться нижче 80 %. При правильній експлуатації сонячних панелей строк їх служби може складати 40-50 років. Однак, це стосується батарей на основі моно- і полікристалічного кремнію. Тоді як сонячні панелі на основі тонкоплівкових елементів (a-Si, Cd-Te і CIGS) мають дещо менший термін служби, однак також відповідають своєму гарантійному терміну експлуатації. Які причини зниження потужності чи взагалі, виходу з ладу сонячної панелі до закінчення гарантійного терміну?

Найбільш поширені несправності сонячних панелей такі: відшарування, втрата адгезії на задній стінці, відмова розподільчої коробки, поломка каркасу, зміна кольору захисного покриття модулів, тріщини комірок, сліди ультрафіолетових смуг, потенційно індукована деградація, роз’єднані комірки та лінії, з’єднувальні стрічки, дефектні обхідні діоди. Специфічні поломки модулів на основі тонкоплівкових технологій, такі як мікродуги на клеєних з’єднаннях, шунтові гарячі точки, поломка переднього скла, пошкодження зворотного контакту та інші. Відносно часто виникають тріщини скла безрамних сонячних панелей, спричинених затискачами.

Скляні модулі більш чутливі до пошкодження скла. Причиною стають занадто короткі та занадто вузькі затискачі або невдало вибрані позиції затискачів на модулі. Також, розтріскування скла, викликане занадно затягнутими гвинтами під час монтажної фази. Руйнування скла призводить до втрати продуктивності з часом через корозію комірки та електричних схем, при проникненні кисню та водяної пари в модуль.

Перевезення та встановлення є першими критичними етапами життєвого циклу фотоелектричного модуля. Захисне скло деяких панелей або безпосередньо комірки можуть пошкодитись через вібрації та удари при транспортуванні. У першому випадку легко ідентифікувати брак при перевезенні або установці. Однак, випадок виходу з ладу комірки набагато складніше визначити.

Деякі типові ситуації що призводять до появи тріщин в комірках, але не обов’язково до розбиття скла:

  1. Недостатньо твердий піддон, що торкається найнижчого PV модуля в стеці під час транспортування.
  2. Занадто міцні транспортувальні кути в стійці. Під час перекладання верхнього модуля зі стека, другий модуль також піднімається і раптово падає.
  3. Ходіння по сонячній панелі.
  4. Навіть у добре розроблених транспортних контейнерах, фотовольтаїчні комірки панелі можуть тріснути під час «нормального» транспортування.

Необхідним також є захист поверхні модуля від механічно пошкодження оточуючими об’єктами (гілки дерев, уламки будівлі, тварини, тощо) та догляд за панелями. Регулярне очищення поверхні фотоелектричних панелей від бруду дозволить працювати фотоелектростанції не зменшуючи своєї потужності впродовж тривалого часу. Виробники рекомендують очищувати панелі один-два рази на рік.

Інвертор

Виробники пропонують замінювати інвертори кожні 5-10 років. Найчастіше виходить з ладу центральний інвертор, тому вони радять ставити на кожній сонячній панелі мікроінвертори. Таким чином, термін їх експлуатації можна продовжити до 25 років.

Кабелі

Для з’єднання сонячних модулів між собою та з додатковим обладнанням необхідні кабелі та конектори. Від якості комплектуючих залежить безперебійність роботи та функціональність всієї системи електростанції в цілому. Якісні кабелі мають витримувати температурні коливання, мати надійну ізоляцію, яка захищає від ультрафіолетових променів та гризунів та характеризуватися високою чистотою металу із якого виготовлений кабель.

Монтажна система

Не зайвим буде подбати і про систему кріплення фотоелектричних модулів. Якщо фотоелектричні модулі, інвертори, кабелі — це експортовані товари, то система кріплення зазвичай вітчизняного виробництва. Вартість системи кріплення для панелей складає приблизно ⅕ вартості СЕС, тому часто замовник намагається зекономити на цій складовій. Обираючи металоконструкції низької якості клієнт ризикує всією системою. За несприятливих погодних умов (сильні пориви вітру та снігопади) може статися обвал каркасу із фотоелектричними панелями та пошкодження останніх.


фото із Facebook-групи «Приватні сонячні електростанції (СЕС) України» — Facebookcom/groups/private.pv.in.ua

Використання металоконструкцій з чорного металу, на перший погляд, суттєво здешевлює капітальні витрати без втрати якості. За міцністю металоконструкції з чормету, які при монтажі свердляться та зварюються не поступаються виробам з оцинкованої сталі та анодованого алюмінію за виключенням естетичного вигляду. Однак, в процесі експлуатації каркаси з чорного металу в місцях свердління чи зварювання піддаються інтенсивній корозії. Остання завдає найбільше шкоди металічним кріпленням сонячної електростанції. Також якщо в межах однієї системи контактують різні метали, наприклад, сталь, алюміній, мідь — утворюється гальванічний елемент, де електрони від анода переходять на катод. Електролітом є атмосферна волога. Чим більша різниця електродних потенціалів металів в ділянці зварювання, тим швидше протікає процес корозії.

Однак, в деяких випадках потенціал корозії одного металу використовують для захисту іншого, наприклад, гаряче оцинкування поверхні нержавіючої сталі, де цинк виконує роль анода. Цинкове покриття окислюється до оксиду та карбонату цинку, однак захищає сталь, що знаходиться під ним. Алюміній, що використовується для виготовлення конструкцій для СЕС також анодується, найчастіше сріблом, або ж проходить додаткову термічну обробку. В результаті термообробки на поверхні алюмінію утворюється шар його оксиду, який і захищає конструкцію від подальшої корозії.


фото із сайту solarsk.cоm.ua

В Україні виробляються систем кріплення, основу яких складають “полегшені” сталеві профілі із захисним покриттям, нанесеним методом гарячого цинкування та алюмінієві гнуті профілі з анодованим покриттям. Перевагами таких металоконструкцій є стійкість до корозії та механічних пошкоджень, відносно невелика вартість, порівняно з матеріалами, які мають схожі експлутаційні характеристики, здатність витримувати перепади температур та естетичний вигляд.

Крім несучих елементів з алюмінію і сталі (палі, балки, ригеля, підкоси, ферми, розкоси) в системах кріплення застосовуються різноманітні елементи кріплення — металовироби і затискачі. Для уникнення на місці монтажу операцій свердління і зварювання, з’єднання елементів конструкції виконується на болтах з цинк-дисперсним покриттям. Вони забезпечують ізоляцію матеріалу, усуваючи контакт метал-метал, що запобігає корозії.


фото із сайту solarsk.cоm.ua

Описані вище захисні покриття є ефективним і перевіреним способом захисту опорних металоконструкцій від корозії, що дозволяє продовжити термін їх служби більше 25 років. Такі кріплення можуть витримувати значні вітрові і снігові навантаження, що дуже актуально для помірного клімату України.

Не менш важливим є правильне встановлення опорних конструкції для підтримання фотоелектричних модулів під певним кутом для отримання максимальної потужності від СЕС. Системи кріплення “Солар Стальконструкція” проектуються індивідуально з урахуванням кліматичних умов, рельєфу місцевості і властивостей ґрунту. Компанія виробляє як статичні, так і динамічні конструкції для кріплення сонячних панелей.

Приділяйте увагу металам, зазначених для установки вашої СЕС. Зосередьтеся на довготривалій міцності та приділіть особливу увагу механічним з’єднанням, які можуть бути чутливими до гальванічної корозії та можливим структурним порушенням після 10 або 20 років експлуатації. Консультуйтеся з виробниками обладнання щодо найкращих методів встановлення, які враховують клімат, місця розташування СЕС.

Довідка:

ТОВ “Солар Стальконструкція”

м. Дніпро, провулок Є. Коновальця, 13

тел: (097) 641 80 20, (056) 745 01 10

office@solarsk.com.ua

Українці розробили пристрій для виробництва води з повітря на сонячній панелі

http://ecotown.com.ua/news/Ukrayintsi-rozrobyly-prystriy-dlya-vyrobnytstva-vody-z-povitrya-na-sonyachniy-paneli/

НАТАЛЯ ЯКОВЛЄВА | 29.11.2017492

Українська команда Water Cloud UA розробила пристрій для виробництва води з повітряна сонячній панелі.

Установку, яка здатна виготовляти від 15 л води на день, презентували на форумі «Innovation Market», який проходив у Києві 21-24 листопада, передає Gazeta.ua.

Зовні Water Cloud, продуктивність якого залежить від вологості повітря, схожий на кулер – вода у ньому утворюється з конденсату. Пристрій повністю автономний та працює на сонячній батареї.

Вода проходить декілька стадій очищення, після чого її можна вживати, зазначає одна з розробників Water Cloud Олена Савчук. «Вода, яку ми отримуємо, — дистильована, її можна пити, — каже фахівець. — Найкраще засвоюється організмом вода, яка перейшла із одного стану в інший».

Установка працює при мінімальній вологості повітря — 20%. Water Cloud можна програмувати, а також регулювати ступінь мінералізації води. Вдома WaterCloud генерує мінімум 4 л води за добу.

Отриману воду можна використовувати в агросфері — для поливу, продовжує Олена Савчук. «В середньому на полі площею 1 га потрібно від 15 до 20 установок Water Cloud, — пояснює вона. – Пристрої окупляться протягом одного сезону».

Команда Water Cloud UA удосконалила іноземні зразки, виготовивши дешевший та продуктивніший прилад вартістю близько $300.

За рік проект київських учнів «Компола» сприяв встановленню компостерів ще у 30 школах

http://ecotown.com.ua/news/Za-rik-proekt-kyyivskykh-uchniv-Kompola-spryyav-vstanovlennyu-komposteriv-shche-u-30-shkolakh/

НАТАЛЯ ЯКОВЛЄВА | 28.11.2017139

За рік проект з переробки органічних відходів шкільної їдальні»Компола» сприяв встановленню компостерівще у 30 школах України.

Ініціатива двох учнів київської спеціалізованої математичної школи №17 — Микити Шульги і Софії-Христини Борисюк – перетворилася у екологічний рух, передає Утренний город.

Щоб встановити у школі спеціальний бак — компостер, в якому відходи за участю черв’яків перетворюються на добриво, — діти зібрали на краудфандинговій платформі за 40 днів майже 33 тисячі гривень – вистачило не лише для власної школи, а й ще для шести навчальних закладів.
Компостер встановили подалі від стін, біля дерев, щоб земля під ним завжди була волога і щоб бак не перегрівався влітку.

«Відтепер ми не відправляємо органічні відходи шкільної їдальні на смітник, а перетворюємо на компост, яким удобрюємо дерева, що ростуть уздовж доріг, або шкільні клумби, — каже Софія-Христина. – Лише за перші два місяці 467 літрів відходів не потрапили на звалище».

Через кілька місяців після старту проект «Компола» виграв грант, який дозволив встановити компостери ще у 30 школах України.
У вересні компостер у київській спеціалізованій математичній школі №17 розмалювали художники-волонтери. «На баку зображена ціла інструкція — процес компостування і його результат, — розповідають ініціатори «Комполи».

Перший компост школярі отримали на початку осені. «На те, щоб переробити всі органічні рештки знадобилося 4-9 місяців, тому що в компост перетворилися і ті відходи, які почали викидати у грудні, і ті, які викидали у травні, — розповіли ініціатори экопроекта. — Влітку було спекотно і вони швидко перероблялися».

У літньому шкільному таборі у Карпатах ініціатори проекту «Компола» спорудили компостер з дерев’яних палет. «У ньому перероблятимуть відходи місцевого кафе, а в кінці літа компостер передадуть у школу села Мигово», — розповіли учасники проекту.

В кінці вересня перевірити шкільний компост запросили представників «Київзеленбуду», які визнали якість добрив відмінною. «Добриво вже використовували в сквері «Самосад» на Подолі, де ми посадили молоде деревце Гінкго Білоба, і під час висадки маленьких туй у сквері «Червона Пресня» неподалік від кінотеатру «Жовтень», — розповідають ініціатори проекту «Компола». – Зараз готуємося запустити другий цикл створення добрива — на цей раз нам будуть допомагати учні четвертого классу».

Зараз Микита і Софія-Крістіна проводять лекції та майстер-класи, ділячись досвідом створення місця для переробки, і приїжджають у гості в інші школи, які теж хочуть приєднатися до проекту.

Навіть у невеликій школі щодня накопичується понад 20 кілограмів лушпайок від овочів і фруктів, ділиться досвідом Софія-Христина. «Для створення компостера потрібно небагато: пластиковий бак на 900 літрів, відра для збору відходів і спеціальні черв’яки-старателі, які допоможуть швидше перетворити відходи у компост», — каже школярка. — Вартість набору для компостування становить трохи більше 3 тисяч гривень – школи, які хочуть приєднатися до «Комполе», можуть зібрати ці кошти, здаючи макулатуру або влаштувавши благодійний ярмарок».

Для компосту підходять не всі органічні відходи, пояснюють Микита і Софія-Христина. «В компостер можна відправляти лушпайки сирих овочів і фруктів, шкаралупу сирих яєць, заварку від чаю і залишки крупи або каші, обов’язково без масла (зелені відходи). Також підходить скошена трава, папір і картон, зів’ялі квіти, тоненькі гілочки і опале листя, — кажуть ініціатори проекту «Компола». — А ось овочі і фрукти після термічної обробки, шкурки від цитрусових, м’ясо і риба, хліб, молочні продукти, жири та олії для створення компосту не підходять».

«Зелену» і «коричневу» сировину потрібно укладати в компостер кулями, чергуючи їх, а між ними засипати невеликий шар землі, діляться досвідом Микита і Софія-Христина. «Час від часу органічні відходи потрібно зволожувати, поливаючи водою з лійки — влітку частіше, взимку – рідше, — кажуть ініціативні учні. — Також на зиму бак варто утеплити, побудувавши навколо нього невелику огорожа з пінопласту, а простір між утеплювачем і стінками контейнера заповнити опалим листям».

Крім відходів з шкільних їдалень Микита і Софія пропонують домовлятися з місцевими кафе, залучаючи підприємців до ефективної утилізації органічних решток.

Проект школярів помітили в Міністерстві екології, і на початку листопада міністр Остап Семерак запросив Микиту і Софія-Христину на зустріч. «Рік тому ми готувалися до краудфандингової кампанії, щоб зібрати гроші на перший компостер для своєї школи, а зараз нас запросили у Міністерство екології та природних ресурсів, щоб обговорити подальший розвиток нашого проекту, — кажуть ініціатори «Комполи». — Ми багато говорили про те, що треба зробити, щоб школи не боялися компостування, і яким чином ми разом можемо залучити до проекту якомога більше навчальних закладів».

Надалі «Компола» планує активніше залучати до участі рестораторів і зосередитися на роботі зі школами.

Шановні читачі! З’явилась можливість знайти спеціаліста для будівництва сонячної електростанції без посередників.

Нафтовий гігант Shell спільно з автовиробниками збудує 400 зарядок для електромобілів у Європі

http://ecotown.com.ua/news/Naftovyy-hihant-Shell-spilno-z-avtovyrobnykamy-zbuduye-400-zaryadok-dlya-elektromobiliv-u-YEvropi/

НАТАЛІЯ ФЕДОСЕНКО | 28.11.2017187

Нафтова компанія Royal Dutch Shell підписала угоду з IONITY – конгломератом автовиробників США і Німеччини, до якого входять BMW, Daimler, Ford і Volkswagen – про будівництво мережі зарядних станцій для електромобілів на європейських дорогах, інформує Reuters.

Хоча електричні транспортні засоби досі складають лише невелику частку світового автомобільного ринку, але зростаючий попит на них та зниження цін на сировину, спонукають нафтові компанії переосмислити вікові бізнес-моделі, оскільки світ рухається до екологічніших видів транспорту.

Shell очікує, що частка електромобілів у світі зросте з нинішнього 1% до 10% у 2025 році, замінивши потребу в нафті, що дорівнює приблизно 800 тисячам барелів на день. В той же час, кількість зарядних станцій для електромобілів в Європі зросла майже втричі з 2014 до 2017 року, сягнувши майже 120 тисяч. Зарядка електромобіля зараз може займати кілька годин, але
за допомогою технології IONITY автомобілі із зарядкою потужністю до 350 кВт заряджатимуться всього за 5-8 хвилин.

«Загалом до 2020 року в Європі з’явиться мережа з 400 зарядок потужністю 350 кВт. Близько чверті всіх АЗС Shell на континенті пропонуватимуть послугу швидкої зарядки», – зазначив директор з роздрібних продажів компанії Іштван Капітані  

80 зарядних станцій відкриють в Бельгії, Великобританії, Франції, Нідерландах, Австрії, Чехії, Угорщині, Польщі, Словаччині та Словенії. Ще 20 додаткових станції з’являться в Німеччині. Крім того, Shell вже є власником однієї з найбільших зарядних мереж Європи – голландської компанії NewMotion.